продавец паранойи
Хижий. Хижий до нестями, незбагненно самотній та стомленний нескінченністю свого буття та ницістю людства звір, що виточив пазурі о власне змертвіле серце. Кажуть, він злий, ні бо! – навіть не злий, ні – з_л_о. Вони промовляють се по-шеп-ки, затамувавши дихання, бо, кажуть, він чує думки про себе на відстані і приходить до них у темнії ночі, до сих думок. Він не злий і не зло. Він за межами цієї людської та людяної правди. Він – звір, самим життям вигнаний за кордони права на старість і смерть, зранений, змучений, спраглий до нестями за сонячним світлом та щирою посмішкою. Він – хижак, що загубив спокій у теренах кохання, він – вітер, що заплутав у позаминулих століттях, він – ні, він не злий і не зло. Його звуть пасинком Диявола та проклинають поза очі, але він просто чоловік, який чекає свою кохану дружину ось вже котре тисячоліття…
***
Я пам’ятаю, люба моя, як се – цілувати тебе, нищити твою цноту, відчувати гаряче, гарячне, спрагле до любощів молодеє, виплекане для кохання тіло. Я пам’ятаю, о, вір, люба моя, я пам’ятаю, як се – кохати тебе понад саме буття, я можу зіграти до останньої ноти коротке життя твоє, біль свій – нестямний, дикий, той, що спершу розірвав та роз’ятрив серце моє, а потім – закарбувався каменем замість серця. О, я пам’ятаю, я досі пам’ятаю останній твій подих та першу твою посмішку, теплі твої руки на моєму обличчі, небесно-блакитну безодню очей твоїх, золотавий та ніжний шовк квітчаних кіс. Я пам’ятаю, як ти спиш, так далеко від мене, зотліла, зморена смертю, що оминає мене, проросла диким євшаном, заколисана у сирій землі, люба моя, кохана моя, квіт серця мого, доля моя безталанна… Я пам’ятаю, колись ти прокинешся знову, бо кохання моє здолає закони буття та світу, бо я чекаю тебе, а ти йдеш до мене. Вічність бо ж не може дозволити, щоб ми не зустрілись ізнов, крізь тисячолітні дні, крізь біль та страждання – бо я винен тобі щастя, най і коротке, але щире й гаряче, незаймане, вільне і тільки на двох, без державних таємниць, зради, людської жадоби та жорстокості.
Я пам’ятаю, що одного разу ми зустрінемось ізнов, бо кохання сильніше за смерть. Най навіть се кохання мертвого до ще ненародженої…

@темы: 2013, настроения, по венам, сиреневый джокер, словотворное, тебя хоть целиком в цитатник! (с), колода карт в руках у тени ветра