Ляля Бо :: будда_що_курить /в одній із вічностей/

Хтось поважний і сивий повільно докурює серпень.
Коли струшує попіл - на мальви туман осіда.
В нього пальці холодні, та, мабуть, гаряче серце.
Кажуть, можна до раю, коли по його слідах...

Він сидить на хмарині, недбало звісивши ноги.
Часом кашляє - в горах тоді гримить.
А коли усміхається, схожий на східного бога,
Що присів відпочити у істини під ворітьми.

Він втомився і палить. Йому не потрібно істин.
Нині - сам собі будда. Так плаче його печаль.
В іншій вічності зоряно. Кава, напевно, вистигла.
А недогарок серпня зотлів поміж білих мальв...

23.08.2011